Несподівана конфронтація між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським у Білому домі вже стала приводом для численних спекуляцій. Частина експертів припускає, що інцидент був спровокований штучно, аби дискредитувати українського лідера й відкрити шлях до домовленостей США з Росією. Якщо справді існує прагнення Вашингтона замиритися з Кремлем коштом Києва, американо-українські відносини можуть помітно охолонути, а Україну можуть змусити до небезпечних поступок.
Тим часом у кулуарах зростає впевненість, що Москва прагне отримати від цього конфлікту максимальну вигоду. Вже відбулися неформальні переговори в Ер-Ріяді за участю держсекретаря США Марко Рубіо й міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, а наступна зустріч може пройти в одній із країн Перської затоки. Спекулюють і про можливу зустріч Трамп–Путін найближчим часом, де можуть обговорити зняття або пом’якшення санкцій, а також угоди в енергетичній сфері.
В тему — чи може Трамп «здати» Україну в обмін на союз із Росією проти Китаю
Така активізація американсько-російського діалогу може свідчити про радикальний перегляд зовнішньої політики США. Офіційні особи у Вашингтоні й Москві відкрито говорять про потенційне співробітництво в енергетиці та високих технологіях. Зокрема, Росію приваблює можливість залучення американських інвесторів до проєкту Nord Stream 2, тоді як США можуть зацікавитися величезними запасами рідкоземельних металів у РФ.
Усе це вписується в ширшу геополітичну логіку, де Сполучені Штати бачать у Китаї головного суперника, а Росія, на думку деяких радників у Вашингтоні, могла б стати контрвагою Пекіну. Якщо Москва справді погодиться на таку геостратегічну гру, Пекін зіткнеться з посиленим американським тиском, проте не факт, що Кремль ризикне відмовитися від уже усталених зв’язків із Китаєм.
Спроба Вашингтона розірвати зв’язок між Пекіном і Москвою може трансформуватися в довгострокову економічну й технологічну конфронтацію з Китаєм. Нинішнє торговельне протистояння свідчить, що конфліктний характер китайсько-американських відносин не зникне найближчим часом, навіть якщо відбудеться короткочасна розрядка.
Це цікаво — ризик розповсюдження ядерної зброї у світі: уроки України та наслідки для глобальної безпеки
На тлі цих процесів Європа ризикує опинитися в стратегічній ізоляції. Трансатлантична єдність завжди базувалася на міцному союзі США з НАТО, однак можливе зближення Вашингтона й Москви може підірвати довіру європейських партнерів. Якщо Сполучені Штати поступово змістять фокус зі співпраці з Європою на прагматичні угоди з окремими гравцями, існуватиме ризик розколу в межах НАТО.
Для України подібний сценарій несе загрозу “замороженого” конфлікту, коли зовнішня підтримка Києва з боку США зменшиться, а санкційна політика щодо Москви послабиться. Умови для сталого й тривалого миру не будуть створені, доки Україна не збереже серйозної міжнародної підтримки й доки Росія не відчує тиску з боку санкцій чи інших дипломатичних інструментів.
Перспектива дружби та співробітництва між Вашингтоном і Москвою залишається потенційно можливою, але їй заважатимуть і внутрішньополітичні розбіжності в США, і насторожене ставлення багатьох європейських держав, і традиційна конфронтація між Росією й американськими союзниками. Проте вже зараз зрозуміло, що якщо Трамп зможе просунутися в цьому напрямку, то наслідки такого зближення матимуть глобальний характер і суттєво вплинуть на міжнародний розклад сил.
До речі — чому на Заході симпатизують диктатору путіну
Усе це означає складний період для НАТО та Євросоюзу. Організація Північноатлантичного договору може опинитися в кризі, якщо США зосередяться на власних інтересах і відвернуться від європейських союзників. Натомість ЄС постане перед вибором: пришвидшувати інтеграцію в оборонній сфері та формувати власну систему безпеки або ризикувати залишитися без надійного партнера по той бік Атлантики.
Таким чином, зміни в американо-українських і американо-російських відносинах впливають не лише на долю України, а й на глобальні геополітичні розклади, в яких основним суперником США залишається Китай. Європа опиняється перед викликом самостійного зміцнення оборонного потенціалу та перед можливістю радикального перегляду своїх зовнішньополітичних підходів. У результаті доля тривалого миру в Україні й міцність трансатлантичних союзів у цілому залежатимуть від того, чи зможуть гравці світової політики врегулювати свої суперечності без жертвування інтересами тих, хто найбільше потерпає від війни.
