Чи повертається Америка спиною до України та Європи?
Прихід Дональда Трампа до влади у США може стати переломним моментом у глобальній геополітиці. Все більше ознак вказують на те, що нова адміністрація рухається у бік проросійського світогляду, намагаючись догодити диктатору Володимиру Путіну, який веде криваву війну проти України.
Останні події, зокрема нова резолюція ООН, запропонована США, демонструють зміну політичної риторики Вашингтона. Замість чіткої підтримки України та заклику до повного виведення російських військ, американський документ обмежується загальними фразами про «конфлікт» та необхідність «міцного миру». Більше того, представники росії навіть похвалили цю ініціативу, що є небезпечною ознакою поступок Кремлю.
Відмовляючись від підтримки України, США грають на руку агресору
Поки що цей курс проявляється переважно на рівні політичної риторики, але що буде далі?
1️⃣ Відключення Starlink
Уже зараз США натякають на можливість відключення Starlink, що використовується ЗСУ для управління військами, дронами та координації операцій. Цей крок може значно ускладнити бойові дії для України та дати Кремлю стратегічну перевагу.
2️⃣ Замороження постачання зброї
Відмова від надання озброєння може підірвати здатність України до оборони, адже війна ведеться не лише мужністю воїнів, а й наявністю сучасної зброї. Якщо США вирішать обмежити постачання, це може стати катастрофою на фронті.
3️⃣ Політичний шантаж та змушування до «миру»
Складається враження, що адміністрація США намагається зламати Україну через економічний та військовий тиск, змушуючи піти на невигідний договір щодо контролю над надрами та ресурсами країни. Якщо це так, то США вже діють не як союзник, а як держава, що використовує війну для економічного шантажу.
Союзники так не поводяться: історична паралель з Другою світовою
Те, що відбувається сьогодні, схоже на немислимий сценарій у Другій світовій війні. Уявіть, якби у 1943 році Франклін Рузвельт раптово запропонував домовлятися з Гітлером, називаючи війну «конфліктом» та «трагедією для обох сторін». Це виглядало б як зрада союзників, що дало б змогу Третьому рейху утримати окуповані території та змусити поневолені країни йти на поступки.
Сьогодні Україна – це той самий форпост свободи, що колись був західний фронт у Другій світовій війні. Тому політика США, яка все більше схиляється до «домовленостей» з Кремлем, є не тільки ударом по Києву, але й підривом західного світу в цілому.
До речі — чому на Заході симпатизують диктатору путіну
Що далі? Як довго триватиме цей розворот?
Світ стоїть на роздоріжжі. Якщо адміністрація Трампа продовжить рухатися в бік поступок Кремлю, то Європа та Україна можуть залишитися наодинці перед обличчям агресора.
Питання в тому, чи є ще межа, після якої Вашингтон остаточно стане на проросійські позиції? Відключення Starlink, замороження постачання зброї, тиск щодо ресурсів – це вже більше, ніж дипломатія. Це вже відкрите грубе використання війни для власних вигод.
Поки що ми бачимо зміну риторики, але завтра це може стати зміною глобального балансу сил. І якщо США остаточно відвернуться від своїх союзників, це буде найбільшою геополітичною катастрофою XXI століття.
Трамп і імперське мислення: анексії як засіб політики
Світогляд Дональда Трампа можна охарактеризувати як авторитарний, із домішками імперського мислення та бізнес-опортунізму, що інколи нагадує логіку середньовічних монархів або лідерів ХХ століття, які будували державну політику на погрозах, силі та угодах, що вигідні лише їм.
Один із найбільш показових моментів, що розкривають його світогляд, – це заяви про можливість анексії Гренландії. У 2019 році він прямо заявив, що США можуть «придбати» острів у Данії, бо, на його думку, він має стратегічне значення. Подібні погляди існували в колоніальну епоху або у XIX столітті, коли великі держави купували території (як, наприклад, продаж Аляски Росією США), але в сучасному світі такі підходи виглядають абсурдно.
Ще один приклад – його заяви про можливість втручання в справи Канади. Він припускав, що США можуть використати свою силу та економічний вплив, аби диктувати умови сусідам. Це напряму перегукується з політикою імперіалістичних диктаторів минулого.
Фетишизація диктатури: Гітлер, Сталін і «сильні лідери»
Трамп неодноразово хвалив диктаторів та автократичних лідерів. Його захоплення Володимиром Путіним, Кім Чен Ином, Сі Цзіньпіном – це не просто дипломатичні маневри, а щире сприйняття влади через призму сили.
Він вважає, що демократія слабка через наявність балансу влади, свободи слова та громадянського суспільства, а сильні авторитарні лідери можуть діяти жорстко і без перешкод. Це дуже нагадує риторику Гітлера або Сталіна, які сприймали демократію як нестабільний устрій, що гальмує розвиток «сильної держави».
Його висловлювання про готовність застосовувати силу, якщо цього вимагає політична ситуація, перегукуються з риторикою тоталітарних режимів ХХ століття. Він не приховує симпатії до жорстких методів правління, що ставить під сумнів його прихильність до демократичних цінностей.
Маск – новий Генрі Форд: технологічний геній із тінню колаборації
Ілон Маск сьогодні – це сучасний технологічний магнат, який грає на межі між бізнесом і політикою, так само, як це робив Генрі Форд у 30-х роках.
Форд відомий тим, що захоплювався Гітлером, відзначав його методи управління економікою і навіть отримав орден від нацистської Німеччини. Він вірив у ідею авторитарної ефективності, яка начебто дозволяла країні розвиватися швидше за демократії.
Маск, хоч і не висловлює відкритої підтримки диктаторам, де-факто підіграє режимам – від заборони ЗСУ використовувати Starlink для атак на Крим до кулуарних переговорів із Путіним, які мали місце на початку війни. Його неконтрольований вплив на комунікації та технології робить його фігурою, яка може стати інструментом у руках автократів, так само, як Форд колись допомагав німецькому ВПК.
Чи можна сказати, що світогляд Трампа – це середньовіччя?
Так, у певному сенсі. Він не вірить у силу демократії і бачить світ через призму угод, сили та впливу, а не партнерства і рівності. Його риторика – це суміш феодального підходу до політики та практики авторитарних лідерів ХХ століття.
Він не підтримує міжнародні альянси, вважаючи, що США повинні діяти егоїстично, і бачить владу як боротьбу сильних проти слабких. Це і є логіка середньовічного володаря, який вважає, що договори та дипломатія – це лише спосіб тимчасово приховати справжні наміри.
Якщо він знову стане президентом, світ може побачити ще більш різкий розворот США у бік ізоляціонізму та співпраці з автократичними режимами, що стане серйозною загрозою для України та Європи.
