У ніч на 6 серпня 2025 року російські сили знову атакували південь України і, зокрема, об’єкти енергетичної інфраструктури в Одеській області. Цілями ударів «шахедів» стала газова станція перекачки, через яку транспортується паливо до Румунії, Болгарії та Туреччини. Це не просто українська територія — це ключова артерія енергетичного експорту до союзників.
І хоча Румунія має безпосередню економічну зацікавленість у збереженні цієї інфраструктури, а її ВПС навіть підняли в повітря винищувачі F-16, жодного наказу на перехоплення або знищення дронів-камікадзе з боку Бухареста не було видано.
Як це сталося?
У нічній атаці на Одещину російські війська використали понад десяток безпілотників Shahed, які пролетіли впритул до румунського повітряного простору. Метою стала станція перекачування газу, що забезпечує постачання блакитного палива через територію України до країн Південно-Східної Європи. Це критично важливий об’єкт не лише для України, а й для економічної безпеки самої Румунії.
Румунське командування повідомило, що їхні винищувачі F-16 були підняті в небо для моніторингу ситуації. Проте на цьому їх участь закінчилася — жодної ракети, жодного перехоплення. Шахеди успішно завдали удару, залишивши по собі пошкодження, вогонь і дим.
До речі — Нічна атака на Київ: нова реальність війни та тривожні сигнали для Азербайджану
Економічний абсурд: захищати своє — але не зараз
Удар по українській газовій інфраструктурі — це удар по самій Румунії, яка через ці трубопроводи отримує стабільне постачання енергоносіїв. Але замість того, щоб активно обороняти стратегічну інфраструктуру, Румунія залишила все на волю випадку, спостерігаючи, як її інтереси знищуються ворожими дронами.
Це можна назвати економічною поразкою, або ж стратегічною короткозорістю. Адже в умовах сучасної війни неможливо залишатися осторонь, коли б’ють не лише по партнеру, а й по твоїх майбутніх прибутках, твоїй стабільності, твоєму іміджу.
F-16 у повітрі — без наказу
Показово, що румунські ВПС встигли відреагувати на загрозу. Винищувачі F-16 злетіли з авіабаз для супроводу повітряної ситуації. Тобто засоби, ресурси й технічна готовність були. Але не було політичної волі. Не було дозволу діяти, навіть якщо атака відбувалася за кілька десятків кілометрів від кордону.
Румунія як член НАТО має право і зобов’язання захищати повітряний простір у прикордонних регіонах, тим більше якщо мова йде про об’єкти, які впливають на її національні інтереси. Але, вочевидь, спрацювала логіка обережності й страху «спровокувати Росію» — стара хвороба багатьох європейських столиць.
Що це означає для України?
Для України цей інцидент — чергове свідчення того, що навіть стратегічні партнери не завжди готові брати на себе реальну відповідальність. Байдуже, наскільки тісно переплетені енергетичні та безпекові інтереси — політична нерішучість переважає.
Це також сигнал для української дипломатії: необхідно активізувати переговори щодо реального залучення партнерів до оборони ключової інфраструктури, а не лише на словах.
Це цікаво — Удар по святині: російські дрони пошкодили мечеть «Умма» в Києві
Для Румунії — це теж поразка
Не варто тішити себе думкою, що мовчазне спостереження за знищенням інфраструктури пройде без наслідків. Це прецедент, який може надихнути Кремль атакувати інші вузли постачання енергоносіїв — знаючи, що реакція НАТО обмежиться моніторингом.
Румунія програла в цій ситуації не битву за Одесу, а битву за свою репутацію і стратегічну суб’єктність. Коли ворог знищує те, що живить твою економіку — мовчати означає погоджуватись.
Російські шахеди били по трубах, що живлять Румунію. Але Румунія не захотіла стріляти у відповідь. F-16 злетіли — але повернулись, нічого не зробивши. І тепер кожна дірка в українській трубі — це дірка в майбутніх доходах самої Румунії.
Україна продовжить битися. Але чи згадає Європа, що війна на її кордоні — це не тільки проблема Києва?
