Підлітки напали на захисника України у столичному Гідропарку. Що це: поодинокий інцидент чи симптом глибшої проблеми в суспільстві?
Автор: Kiev-reporter
Дата публікації: 19 квітня 2025 року
Київ. Гідропарк. Весна. Але замість чергової історії про відпочинок на природі — шок: група підлітків напала на військовослужбовця ЗСУ. Побиття чоловіка у формі, який захищає країну від агресора, викликало обурення в суспільстві. Але ще більше — занепокоєння.
Що сталося?
Як повідомляє поліція, група молодиків підійшла до чоловіка у військовій формі та спровокувала конфлікт. Після словесної перепалки вони повалили військового на землю і почали бити його ногами й руками. Двоє нападників — 17-річні місцеві мешканці — уже затримані. Решту учасників встановлюють. Постраждалий наразі перебуває під наглядом лікарів.
Правоохоронці відкривають кримінальне провадження за статтею 296 Кримінального кодексу України — «Хуліганство».
Чому це стало можливим?
Суспільство у шоці. Як таке могло статися в столиці країни, яка понад два роки чинить героїчний опір повномасштабній російській агресії? Відповідь — у комплексі причин, що накопичувалися роками, а з початком війни тільки загострилися.
1. Тиха, але ефективна дія російської пропаганди
Росія веде не лише гарячу війну — вона системно атакує Україну інформаційно. Через Telegram, TikTok, YouTube, чат-боти, меми, музику. Внушають, що війна безглузда, що армія — це «м’ясо», що держава нічого не варта.
Ці наративи легко проростають у свідомості підлітків, особливо тих, хто живе далеко від фронту. А Київ — місто, яке не бачило окупації, не знало, що таке “російський світ” у Бучі чи Ізюмі. Тут «зручно не розуміти», що саме захищають військові.
2. Відсутність виховання поваги до захисників
У багатьох школах і громадах патріотичне виховання залишилося на рівні формальних “уроків мужності”. Часто військовий у формі для молоді — не герой, а чужий.
Це результат десятиліть знецінення військової служби в мирний час, відсутності державної гуманітарної політики, яка би формувала повагу й вдячність до людей, що нас боронять.
3. Моральна ерозія тилу
Поки на фронті триває бій, у тилу — вечірки, стріми, нові тренди. Частина суспільства живе так, ніби війна — це щось «на периферії». В результаті — розрив між тими, хто ризикує життям, і тими, хто сприймає це як фон.
Цей розрив породжує цинізм, агресію, втрату елементарної емпатії. І на цьому ґрунті побиття військового виглядає вже не як збій, а як наслідок морального вакууму.
4. Криміналізація частини молоді
Підлітки, які ростуть без авторитетів, виховання й позитивного прикладу, шукають силу в агресії. Сила в їхньому уявленні — це не знання, не честь, не гідність, а вміння домінувати й принижувати. Особливо — якщо ціль у формі, що символізує владу або дисципліну.
Це — криза вуличного середовища, криза сім’ї, криза освіти.
Що має зробити держава і суспільство?
Жорстка правова реакція.
Покарання має бути невідворотним і публічним. Це сигнал для інших: за зневагу до військового — тюрма, а не лайки в TikTok.
Боротьба з проросійським контентом.
Необхідно посилити контроль за пропагандою, особливо в молодіжному сегменті соцмереж. Забороняти — недостатньо, треба створювати альтернативний контент, який формує українську ідентичність.
Переосмислення ролі ЗСУ в публічному просторі.
Воїн має бути героєм не лише на фронті, а й у тилу. У шкільних програмах, на вуличних муралах, у соціальній рекламі, на телебаченні.
Підтримка вчителів, волонтерів, освітніх ініціатив.
Сформувати патріотичне покоління — справа не одного уроку. Це щоденна, глибока, системна робота з дітьми й підлітками.
Ця історія — тривожний сигнал. Україна перемагає на фронті, але мусить не допустити поразки в тилу. Бо війна — це не лише бої за землю, а й битва за свідомість.
І якщо захисник може стати жертвою у столиці — значить, щось серйозно пішло не так. Виправити це — обов’язок кожного з нас.
Читайте також:
– Особливості життя на окупованих територіях у 2022 році після 24 лютого
– Життя під владою росіян — які зміни та зміни відчули прості люди після російського вторгнення до Херсонської області
