Сучасна геополітика — складна й мінлива система, де кожне рішення глобального лідера може мати серйозні наслідки. У 2025 році, на тлі загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном, виникає резонне запитання: чи була б ця війна, якби президентом США залишився Джо Байден, а не Дональд Трамп?
Водночас варто розглянути й паралельні твердження Трампа, зокрема його заяву: «Якби я був президентом, Росія не напала б на Україну». Та чи дійсно він розуміє суть конфлікту?
Політика Байдена та стримування ескалацій
За президентства Байдена Сполучені Штати послідовно підтримували дипломатичні формати стримування конфліктів на Близькому Сході. Зусилля адміністрації Байдена були спрямовані на відновлення діалогу з Іраном щодо ядерної програми, попри складнощі та недовіру між сторонами.
У свою чергу, адміністрація Трампа в 2018 році вийшла з ядерної угоди з Іраном, чим фактично зруйнувала архітектуру контролю над регіональною безпекою. Це призвело до зростання агресивності Тегерана та активізації ізраїльсько-іранської конфронтації.
Якби Байден залишився на другий термін, ймовірність прямої війни між Ізраїлем та Іраном була б значно меншою. Акцент на багатосторонній дипломатії, стратегічна стриманість і підтримка союзників через консенсусні механізми — все це могло б утримати ситуацію в межах напруженості, але не війни.
До речі — Поділ світу за моделлю Трампа: три центри влади і новий світовий порядок
Чому Дональд Трамп хибно розуміє війну Росії проти України
Дональд Трамп неодноразово заявляв, що якби був президентом США у 2022 році, Путін не наважився б напасти на Україну. Але ці заяви ігнорують історичний контекст і справжні мотиви Кремля.
Війна Росії проти України почалася не у 2022 році, а у 2014-му, коли Росія анексувала Крим і почала гібридну війну на Донбасі. Ці дії були спланованими кроками з розширення російського впливу і ліквідації українського суверенітету. Бойові дії на Донбасі, підтримка псевдореспублік, кібератаки та пропагандистські кампанії — все це стало прелюдією до повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Трамп ігнорує факт, що Путін діє не ситуативно, а у рамках довготривалої імперської стратегії. США при Трампі демонстрували неоднозначну політику щодо НАТО, України та союзників у Європі, чим лише підживлювали амбіції Кремля.
Це цікаво — Перший у світі космонавт-зрадник: Росія відправила на орбіту засудженого за державну зраду
Якби Джо Байден залишився президентом США на другий термін, світ міг би уникнути не лише війни між Ізраїлем та Іраном, а й загального ослаблення системи міжнародної безпеки.
Заяви Дональда Трампа про те, що він зміг би зупинити Путіна, побудовані на хибному уявленні про природу російської агресії. Протистояти таким викликам можна лише системною, стратегічною та солідарною політикою — саме такою, яку намагалася провадити адміністрація Байдена.
Що робив Трамп під час своєї першої каденції для України та її безпеки?
Під час президентства Дональда Трампа (2017–2021) політика США щодо України мала суперечливий характер. З одного боку, його адміністрація схвалила поставки летального озброєння, включно з протитанковими ракетами Javelin, що стало важливим кроком у зміцненні обороноздатності України. Також було виділено фінансову підтримку для реформ в оборонному секторі.
З іншого боку, риторика самого Трампа часто викликала занепокоєння, адже він неодноразово ставив під сумнів доцільність підтримки України, а також демонстрував прихильність до особистого діалогу з Володимиром Путіним. Найгучнішим скандалом стала спроба тиску на українську владу з вимогою розслідування проти родини Джо Байдена — ця історія призвела до першого імпічменту Трампа в 2019 році.
Також за Трампа відбувалося послаблення трансатлантичної єдності: він критикував НАТО, скорочував внески до альянсу та ставив під сумнів готовність США захищати європейських партнерів у разі конфлікту.
Хоча формально США за Трампа надали Україні певну військову допомогу, стратегічно ця підтримка була непослідовною. Політика Трампа базувалася радше на транзакційних розрахунках, ніж на цінностях і довгостроковій стратегії. Його дії часто створювали атмосферу непевності, що лише грало на руку Кремлю.
